Головна » 2009»Травень»7 » Міжнародна підтримка проекту збереження вузькоколійок - конференція NEHRT
Міжнародна підтримка проекту збереження вузькоколійок - конференція NEHRT
16:17
Наприкінці квітня місяця в Лондоні проходила щорічна конференція NEHRT - Довірчого Товариства Збереження Історичної Технічної Спадщини Нової Європи. Надаємо відомості про репортаж Ірини Шевальової ,Бі-Бі-Сі, Лондон. Австрієць хоче відновити вузькоколійки в Україні
Що вважати національною спадщиною? Прикладів, очевидно,
можна навести чимало – від старовинних храмів до творів літератури, звичаїв та
традицій. Але дехто вважає, що залізниця і потяги - це також національна
спадщина. У Лондоні базується доброчинна організація New Europe Railway
Heritage Trust, яка допомагає відроджувати історичні залізниці у колишніх
радянських країнах Центральної і Східної Європи. Це гарно для України, для збереження культурної спадщини, але
це не дає великих прибутків. Тому для багатих інвесторів я не думаю, що це буде
цікаво. Але з іншого боку, це цікаво для всіх справжніх патріотів. Є і в Україні
такі люди.
Вольфрам
Венделін
Колись в Україні були понад тисячу
кілометрів вузькоколійних залізниць, тепер їх залишилося близько сотні
кілометрів. У Карпатах вузькоколійками колись, зокрема, звозили ліс з гір.
Промислові вузькоколійки будували і на сході України. Зараз в найкращому стані
залишилася і діє Боржавська залізниця на Закарпатті, яка минулого року
святкувала своє сторіччя. Від інших фактично залишилися лише спогади і в
найкращому випадки фотографії. Чи треба відроджувати вузькоколійки?
Виявляється, є ентузіасти, які дуже вболівають за українську
залізницю, живучи в цьому випадку, в Англії та Австрії. Два таких ентузіасти
завітали до студії Бі-Бі-Сі. Джон Джонс зі створеної 10 років тому британської доброчинної
організації захисту історичних залізниць нової Європи каже, що мета організації
- підтримати країни Східної Європи і допомогти їм віднайти, як він каже, їхню
залізничну спадщину. Джон Джонс: Справжня спадщина пересічних людей - це
інструмент їхнього щоденного життя, матеріали, за допомогою які наповнюють їхнє
існування. Це не лише те, як держава розуміє спадщину - з великими соборами,
картинами, оперою та народними танцями. Це - щоденна реальність. І особливо, з
19-го і 20-го сторіччя, у попередній ері глобалізації ми маємо залізницю, яка
нас усіх об’єднала, яка з’єднала село з містом і великі міста між собою. Вузькоколійки в Карпатах інтенсивно використовувалися
фактично до кінця 60-х років минулого сторіччя, як розповів Бі-Бі-Сі австрієць
Вольфрам Венделін, який живе в місті Ґрац і вважає себе першим дослідником
українських вузькоколійних залізниць. Захоплення українськими залізницями
Вольфрам Венделін вважає себе першим дослідником українських
вузькоколійок Австрієць Вольфрам Венделін каже, що історія сусідньої
України, де перші залізниці з'явилися саме за Австро-Угорщини, цікавила його ще
за Радянського Союзу, але тоді він не міг приїхати до України, куди потрапив вже
в 90-х роках. Він написав про українські вузькоколійки три книги німецькою
мовою. Незабаром має вийти його перша книга українською мовою, яку пан Венделін
досколано вивчив разом із залізницями. В.Венделін: Ніхто не досліджував історію
вузькоколійних залізниць у Карпатах. Там працювали більше, ніж тисячу кілометрів
вузькоколійних залізниць у надзвичайно красивих регіонах. Я почав досліджувати
історію вузькоколійних залізниць 1999-го року. Швидко знайшов друзів в західній
Україні і ми разом працювали в архівах, їхали у віддалені долини в горах, шукали
старі траси, залишки вузькоколійок, знайшли в маленьких селах старі фотографії,
документи і так я почав любити країну. Першу книгу я написав про залізниці
східної Галичини. Другу – про північну Буковину і третя книга – про діючу
вузькоколійку у Вигоді Івано-Франківської області. Бі-Бі-Сі: З того, що ви сказали, зараз в Україні
тільки одна діюча вузькоколійка. Отже, ми говоримо радше про те, чого немає –
про місце, де вони були?
В.Венделін: Вузькоколійки в Україні є. Якщо говорити
про вузькоколійки, де возили ліс, то сьогодні тільки одна така вузькоколійка – у
Вигоді. Але є й інші. Наприклад, на Закарпатті є державна лінія зі станції
Виноградів на Берегове, на Іршаву і там регулярно є пасажирські перевезення. Є
також гарна вузькоколійка на Поліссі, недалеко від кордону з Білоруссю. Там
понад сто кілометрів вузькоколійки в дуже гарних місцях. Пан Венделін каже, що, досліджуючи українські залізниці, у
нього з’явилося бажання допомогти їх відродити. Він вважає, що попри те, що така
справа потребує багато коштів, це вигідно для місцевих громад - для розвитку
туризму і навіть місцевого транспорту і що попит на такі залізниці є. В.Венделін: Попит є. Наприклад, подивіться на ситуацію
з вузькоколійними залізницями в Австрії, Німеччині, Британії. Там багато
туристів, волонтерів і багато позитивних наслідків в галузі. Один з нових проектів, до яких причетний Вольфрам Венделін,
має бути створений в Сколе, де ентузіасти хочуть створити музей історичної
залізниці.
Інвестори музейними коліями не цікавляться. Потрібно залучати
волонтерів В.Венделін: Ми намагаємося в Сколе відновити частину
колишньої колії. Там є національний природний парк Сколівські Бескиди і дуже
цікаві умови для створення музейної колії. Ми можемо це зробити і з волонтерами
і з місцевими органами. Щодо фінансування - є приклади як це зробити. Ми
плануємо влітку купити ділянку для музею в Сколе. Ми можемо розмістити там
експонати – 7 вагонів і дрезини. Бі-Бі-Сі: Але чи можуть такими проектами зацікавитися
інвестори? В.Венделін: Такі музейні колії це - у першу чергу
культурна місія. Це гарно для України, для збереження культурної спадщини, але
це не дає великих прибутків. Тому для багатих інвесторів я не думаю, що це буде
цікаво. Але з іншого боку, це цікаво для всіх справжніх патріотів. Є і в Україні
такі люди.
